Внутрішньополітичне життя в «ДНР» сповнене парадоксів: призначаються і скасовуються місцеві вибори, лунають заяви про остаточне відділення, а потім про повернення в Україну. У цих хитросплетіннях політичних і бізнес-угруповань, нових місцевих «еліт», їх зв’язків з різними силами в Кремлі, легко заплутатись. Даний матеріал є спробою спрощеного аналізу внутрішньополітичних розкладів в невизнаній «республіці», де функціонують кілька політичних угруповань.

Перше угруповання можна умовно віднести до радикальних ідеалістів – «республіканців». Їх час пішов з відстороненням Стрєлкова-Гіркіна і його людей з керівних посад «ДНР». Вони були потрібні для підняття бойового духу і створення ілюзії масовості сепаратистських тенденцій на Донбасі – від Слов’янська до Іловайська. Однак через свою непередбачуваність радикали мали високий рівень політичної некерованості, відповідно кремлівських кураторів ці затяті реконструктори «русского мира» не влаштовували. Навіть зараз, усунений від влади Стрєлков активно критикує Москву за нерішучість по відношенню до долі «республік».

Другу групу, яку умовно очолюють засновник руху «ДНР» Андрій Пургін і «народний губернатор» Павло Губарєв, можна віднести до числа помірних ідеалістів. Після переходу конфлікту в спокійну стадію, з встановленням кордону, закріпленим в Мінських домовленостях, діячі цієї течії були змушені зменшити власні амбіції під тиском Кремля і внутрішніх обставин. До останнього часу вони, безумовно, відігравали важливу роль на ідейному фронті, популістськими гаслами підживлюючи боротьбу з Україною, однак не мали реальної влади. Події на початку вересня 2015 року, пов’язані з арештом Пургіна і його соратника Александрова знаменували зниження рівня впливу помірних ідеалістів. В умовах лінії на імплементацію Мінських домовленостей, Кремль зробив ставку на інші сили.

Відносно самостійну роль в «ДНР» грають польові командири, відомі в медійному просторі «Гіві» (Михайло Толстих) і «Моторола» (Арсеній Павлов), які очолюють автономні збройні підрозділи «Сомалі» і «Спарта» відповідно. Вони ситуативно стають на бік різних угруповань у внутрішньополітичній боротьбі, але в цілому дотримуються лінії політики чинної влади.

Останнє політичне угруповання остаточно закріпили за собою представники третьої групи – «республіканських прагматиків». Їх уособлює Денис Пушилін. Денис Володимирович – вірний виконавець волі кремлівських кураторів, який втілює їх бачення розвитку «республіки». Останнім часом з табору помірних ідеалістів до прагматиків перебрався і лідер «ДНР» Олександр Захарченко, у якого є своя складна місія поєднувати непоєднуване – полеміку про незалежність і самодостатність «ДНР» з необхідністю реінтеграції в Україну через економічні чинники.

До складу угруповання реінтеграторів, вочевидь, входить один з значних гравців ідейного поля «ДНР» – колишній глава «Альфи» СБУ в Донецькій області, а нині командир бригади «Восток» Олександр Ходаковський. Він вчасно переорієнтувався від ідеї «війни до перемоги» на реалізацію «компромісу у складі України», що дозволило йому зберегти свій пост і не бути «відстороненим» за прикладом Стрєлкова і Пургіна. Варто особливо відзначити, що «Восток» Ходаковського, який стояв біля витоків збройних формувань «ДНР» ще в квітні 2014 року, фактично останнім часом не брав участь в активній фазі військових дій, займаючись налагодженням різних бізнес-схем. Зате особисто Ходаковського часто пов’язують з Ахметовим, через те, що батальйон «Восток» фактично перетворився на охоронну фірму для підприємств українського олігарха.

А охороняти, насправді, є що і від кого. Перший хто зацікавлений в активах Ахметова – лідер «республіки» Захарченко. У даній ситуації не зайвим буде зазначити, що так званий «міністр МДБ ДНР» Сергій Лукашевич – ставленик самого Захарченко, на якого «глава ДНР» може розраховувати в будь-якій проблемній ситуації. Захарченко неодноразово заявляв, що вважає Єнакіївський металургійний завод, що належить холдингу «Метінвест» Ахметова, «державною власністю ДНР», і що він зобов’яже керівництво заводу підвищити ціну на металобрухт, який приймає підприємство від населення та організацій. У інтереси Захарченко також входить і енергетичний сектор, керований кампанією «ДТЕК» Ахметова, а також найбільша мережа АЗС «Паралель», роботу якої була спочатку зупинено, а потім переорієнтовано на поставку бензину з Росії, яку забезпечують люди Захарченко.

Крім того, продовольча безпека «ДНР» також залежить від «націоналізованого» бізнесу Захарченко, який контролює дві найбільші продовольчі мережі супермаркетів – колишній «АТБ Маркет» під брендом «Перший республіканський» (належить дружині Захарченко) і «Амстор» (раніше належав «Смарт -групп »народного депутата від« Опозиційного блоку »Вадима Новинського). У сферу інтересів лідера «ДНР» входить і закрита навесні мережа супермаркетів «Брусничка», що належить Ахметову.

Що стосується правил ведення бізнесу в «ДНР», то якщо на початку свого існування «республіки» були зайняті виключно проблемами військового планування, то з нормалізацією ситуації і укоріненням «державних» структур «ДНР», органи влади все пильніше стали стежити за податковими відрахуваннями в казну «молодої держави».

На рівні малого та середнього бізнесу це проявляється в нав’язливих натяках підприємцям, що ті показують занадто малі обороти. Що ж стосується великих гравців ринку, на зразок торгових мереж, то ситуація складається ще цікавіше. З одного боку, продовжувати свою діяльність в «республіці», визнаної в Україні терористичною організацією, не дозволяє законодавство України. З іншого боку, керівництво «ДНР» наполягає на тому, що всі податкові відрахування повинні йти виключно в «республіканський» бюджет.

У цій ситуації найбільші торговельні мережі Донецька та інших міст «ДНР» і «ЛНР» просто змінили свої назви, перереєстрували бізнес з новими, вже номінальними власниками, звільнили за українським законодавством всіх співробітників і прийняли їх знову на ті ж посади. Це дозволяє їх реальним власникам комфортно себе почувати перед обома сторонами. Таким метаморфозам, зокрема, в Донецьку піддалася торгова мережа «Епіцентр», нині носить назву «Галактика», а також «Екомаркет» – «Нова-Терра», «Фокстрот» – зараз у деяких місцях став «Фоксом», і «Ашан», тепер маэ назву «Сигма». Примітно, що у всіх цих торгових мережах зміна назв не вплинула ні на асортимент, ні навіть на робочу форму співробітників, там як і раніше продають все ті ж товари, що і їх аналоги на підконтрольній України території.

Незважаючи на всі негаразди, влада «ДНР» намагаються демонструвати контроль над ситуацією. Однак проблеми з опалювальним сезоном (вочевидь рукотворні), невирішеність питання з місцевими виборами, постійна загроза військової ескалації, залежність від рішень кремлівських кураторів, ставлять перед місцевим керівництвом все більш складні завдання. Не виключено, що Москва вже підготувала для «республік» запасний план зі зміною політичних еліт на більш звичних поміркованих політиків з колишньої «Партії регіонів», які можуть прийти під старими-новими прапорами. Наскільки реальний такий сценарій покаже найближчий час.

Валерій Кравченко, Центр міжнародної безпеки

Версия для печати